До сих пор существуют проблемы диагностики и коррекции дислексии. При определении у ребенка наличия этого нарушения в лучшем случае речь идет о 10, максимум 15 симптомах. Неоднократно такой диагноз ставился детям, которые на самом деле имели синдром Аспергера) аутистический спектр, неврозы, умственную отсталость и т.д.
Диагностическое собеседование в рамках метода Дейвиса, о котором идет речь в этой статье, кроме 38 основных, выявляет еще несколько десятков второстепенных симптомов, что полностью исключает возможность ошибки.
Дислексия. Дисграфия.
Как работает Метод Дейвиса.
Не вопреки, а благодаря
01
Итак, о чем думают люди, когда впервые слышат слово дислексия?
Одни - о проблемах с чтением, письмом и правописанием. Другие - о переворачивании и зеркальном изображении букв и слов, третьи - только об отстающих школьниках. Но почти все считают, что это некая форма неспособности к обучению. На самом же деле, неспособность к обучению - это всего лишь одна из граней дислексии.
Сегодня я хочу поговорить об особом подходе к этой проблеме и о положительной стороне дислексии.
02
Нередко учителя и родители находятся в абсолютном недоумении. Ребенок с дислексией может быть любознательным, иметь хорошо развитую устную речь, богатую фантазию, творческие способности или прекрасно разбираться в технике.
У одной части таких детей проявляются склонности к математике, у другой - к гуманитарным предметам, например, географии или истории. Крайне редко, но попадаются дислектики, с талантом освоения иностранных языков (правда, они изучают языки на слух, а потому одинаково безграмотны в любом из них).
03
По некоторым параметрам такие дети даже опережают своих одноклассников. Иногда это превосходство, а также заниженная самооценка не позволяют дислектику правильно строить отношения со сверстниками.
Важная задача педагогов и родителей - научиться понимать этих детей и дать им возможность проявить себя в каких-либо умениях, чтобы уверенность в себе не была окончательно разрушена.
Между прочим, известны десятки примеров дислектиков, которые достигли в жизни больших успехов. Среди них - Леонардо да Винчи, Ганс Кристиан Андерсен, Мэрилин Монро, семья Бекхэмов, Дженифер Анистон и даже Стив Джобс. Причем их гениальность состоялась не вопреки, а благодаря дислексии!
Открытие Рона Дейвиса
Рон Дэвис, сам взрослый человек с тяжелой дислексией, придумал, как «исправить» собственную дислексию, еще до того, как выдвинул какие-либо теории о том, как помочь другим. До 38 лет он всегда соглашался с официальными выводами экспертов, которые диагностировали его как умственно отсталого. Хотя его IQ составлял 160, он понимал, что никогда не сможет читать или писать без упорной борьбы, потому что с его мозгом было что-то ужасное.
Затем он заметил, что иногда его дислексия ухудшалась. Инженер по образованию, он считал, что если он сможет придумать, как ухудшить свою дислексию, то каким-то образом наткнется на ключ к ее улучшению. Его первая подсказка пришла из его работ - он понял, что, когда он был на пике своих творческих способностей, его дислексия была худшей.
Поэтому он заперся в гостиничном номере и тренировался, усиливая свою дислексию. Затем он работал над тем, чтобы сделать его лучше. Через три дня наступил момент, когда буквы на карточке гостя гостиничного номера внезапно стали для него разборчивыми. Ошеломленный тем, что все буквы были одинакового размера, а между словами были пробелы, он пошел в публичную библиотеку, взял с полки книгу «Остров сокровищ», сел и прочитал книгу от начала до конца, прежде чем библиотека в тот день закрылась.
Это не было решением проблемы дислексии, но это было начало пути. Дэвис поделился своими идеями с другими, к своему удивлению обнаружив, что большинство его друзей-художников также страдают дислексией, и методом проб и ошибок разработал надежный метод, помогающий другим преодолеть собственную дислексию. Примерно через год он открыл свою первую читальную клинику.
Теория Дейвиса о дислексии
Теория Дейвиса возникла из этого раннего подхода проб и ошибок как способ объяснить, почему методы Дейвиса работают.
Вместо того, чтобы начать с теории и использовать ее в качестве основы для разработки метода, Рон Дейвис отошел от идеи. Лучшее понимание теории устранило бы необходимость метода проб и ошибок и позволило бы разработать дополнительные инструменты и методы.
Теорию Дейвиса можно резюмировать так:
ДИСЛЕКТИКИ - ЭТО ОБРАЗНЫЕ МЫСЛИТЕЛИ. Дислексики прежде всего мыслят образами: они обычно думают с помощью воображаемых или сенсорных образов, а не используют в уме слова, предложения или внутренний диалог (разговор с самим собой). Поскольку этот метод мышления является подсознательным - быстрее, чем человек может осознать - большинство дислексиков не осознают, что именно это они делают.
Поскольку Дислектики мыслят картинками или образами, они склонны использовать глобальную логику и стратегии рассуждения, смотрят на «большую картину», чтобы понять мир вокруг себя. Они, как правило, очень эффективны в разработке стратегий, творческих начинаниях, практической деятельности и решении реальных объективных проблем, но обычно плохо разбираются в последовательном, линейном и пошаговом рассуждении, основанном на словах.
Когда вы смотрите на изображение собаки, вы не перемещаете свой взгляд от хвоста к бедрам, к ногам, к плечам, к голове, к ушам и носу, чтобы понять, что на рисунке изображена собака. Вы видите все части одновременно и делаете вывод «собака».
Если большая часть или все ваши мысли сосредоточены в картинках, вы привыкли разбираться во всем, глядя на весь объект или ситуацию сразу.
Дислектики, которые в основном мыслят образами, обычно развивают очень сильное воображение и используют для решения проблем визуальное или чувственное мышление, а не вербальное.
Если они сначала сбиты с толку (или заинтригованы), они мысленно перевернут объект, чтобы посмотреть на него с разных точек зрения или под разными углами. Благодаря этому мыслительному процессу они развивают множество уникальных способностей и талантов.
Путаница вызывает дезориентацию
Ця здатність також може бути основою проблеми. Будучи дезорієнтованою, людина сприймає власне мислення як реальність. Більшість людей відчувають стан дезорієнтації, коли дивляться на оптичну ілюзію або піддаються сенсорним стимулам, що вводять в оману, наприклад, створюваним атракціонами віртуальної реальності. Але дислектики втрачають орієнтацію в повсякденному житті; це їхня природна реакція розуму на будь-яку сенсорну інформацію, що збиває з пантелику, а також на творче розв'язання проблем.
Дислектики, як правило, зазнають труднощів із нереальними і символічними об'єктами, такими як букви і цифри. Намагаючись зрозуміти символи так само, як автомобільний двигун або інженерну схему, вони можуть дезорієнтуватися. Це призводить до знайомих симптомів замін, пропусків, перестановок або транспозицій під час читання або написання літер і слів. Дезорієнтація не обмежується візуальним сприйняттям; багато дислексиків зазвичай плутають або спотворюють слова або послідовність слів у реченнях. Їхнє відчуття часу може здатися спотвореним, а координація рухів може виявитися сповільненою або незграбною.
Старі рішения заважають прогресу
Повторювані помилки, що виникають унаслідок неправильного сприйняття через дезорієнтацію, неминуче призводять до емоційних реакцій, розчарування та втрати самооцінки. Прагнучи розв'язати цю дилему, кожен дислектик почне розвивати набір механізмів подолання труднощів і компульсивної поведінки, що дають змогу обійти ці проблеми. Рон Дейвіс називає їх «старими рішеннями».
Механічне запам'ятовування, спів алфаввітної пісні, примушувати матір робити домашнє завдання, розігрування, нерозбірливий почерк, щоб приховати погану орфографію, майстерний обман і уникнення будь-яких завдань, пов'язаних зі школою або читанням, - ось деякі приклади.
Вони можуть почати розвиватися вже у віці шести або семи років. У дорослого дислексика буде цілий репертуар такої поведінки. Тепер у нас є повний спектр симптомів, характеристик і поведінки, зазвичай пов'язаних із дислексією.
Найважливішим аспектом теорії Дейвіса у розв'язанні дислексії є спостереження, що, коли звуковому символу - слову - бракує ментального образу і значення для дислексика, результатом стають дезорієнтація і помилки. Коли ми показуємо дислексику, як вимкнути дезорієнтацію в ту мить, коли вона виникає, а потім допомагаємо знайти й опанувати стимули, що спричинили дезорієнтацію, проблеми з читанням, письмом і правописом починають зникати. Те ж саме стосується і «старих рішень».
Дислексія и супутні розлади
Дискалькулія и СДУГ
З точки зору Рональда Д. Дейвіса, крім дисграфії, дислексія може сприяти появі й багатьох інших порушень. Сюди відносяться дискалькулія (нездатність до освоєння математики), СДУГ і СДУ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю і без неї).
Для багатьох фахівців новим у теорії Дейвіса став погляд на синдром дефіциту уваги, який, на його думку, також піддається корекції.
Багаторічні спостереження послідовників методу Р.Дейвіса підтвердили, що людина з дискалькулією може опанувати математику, попередньо вивчивши такі основні поняття, як час, послідовність, порядок, причина, наслідок.
Не заважає також знати, що математика і музика вивчаються за однаковою схемою: час, послідовність, порядок. Ні в кого не викликає подиву, що багато математиків є прекрасними музикантами. Однак не всім відомо, що навіть за наявності хорошого, а іноді абсолютного слуху дитина з дислексією насилу опановує нотну грамоту, існує навіть такий термін, як музична дислексія.
Постійний супутник дітей з дислексією - дезорієнтація. Саме з цієї причини у більшості таких дітей погано розвинене відчуття часу і вони зазнають серйозних труднощів у його визначенні за годинником, як зі стрілками, так і за електронним.
Кожен з нас стикався з ситуацією, коли під час очікування час тягнеться нестерпно повільно, і навпаки, у стані збудження він летить. Сприйняття часу дислектиком зазнає куди значніших спотворень, якщо якийсь символ вводить таку людину в стан дезорієнтації.
З порушеними відчуттями часу безпосередньо пов'язані й причини дискалькулії.
Контроль за ориєнтацією
Оскільки в дітей-дислектиків переважає візуальне мислення, то вони сприймають навколишній світ у швидко мінливих тривимірних картинках, і тому вміння концентрувати свою увагу в них зводиться до мінімуму.
Коли дислектики йдуть до школи, площинне зображення букв і цифр їх дезорієнтує, вони втрачають контроль у навчанні та починають відставати від однолітків.
Р.Д. Дейвіс розробив для дислектиків рекомендації з контролю за орієнтацією, які навчають таких дітей свідомому усуненню або вимкненню дезорієнтації.
Ця методика дає змогу людині увійти в стан орієнтації та замість спотвореного, багаторазового сприйняття отримувати точне відчуття дійсності, зокрема, бачити слова тексту.
Оволодіння символами
Орфографія - це лише компонент, що визначає видиму частину слова. Опановуючи ту частину методу Дейвіса, яка називається освоєння символів, діти вивчають усі три компоненти символів. У підсумку вони можуть впевнено розпізнати слова за написанням (у тексті), за звучанням (сприймати їх на слух) і, як наслідок, зрозуміти їхній зміст. Мозок дитини при цьому утворює нові нейронні зв'язки.
Після того як діти опанують символи, свідомий контроль за дезорієнтацією їм уже не знадобиться.
Три частини
слова
Щоб краще зрозуміти природу дислексії, ми повинні поглянути на знання мови як на дзеркало розумового процесу.
Будь-яка мова складається із символів, а символи складаються з трьох частин:
-
як символ звучить
-
що символ означає
-
який вигляд має символ
Методи коррекції
Метод Рональда Д.Дейвіса - це корекція дисграфії, дислексії, дискалькулії та СДУ за допомогою проходження процесу, що дає учням набути ментальних інструментів і подальшу можливість самостійно визначати стан дезорієнтації.
І наостанок
Дитина з дислексією має якусь унікальну особливість. Вона не знає, як її використовувати, але вона не може її викинути чи загубити.
Проходячи 5-денний курс корекції дислексії за методом Дейвіса (30 годин, 6 годин на день інтенсивних індивідуальних занять), така дитина навчається, як із цим даром жити і як його правильно застосовувати.
Метод Рональда Д. Дейвіса працює в Європі та США вже понад 40 років. 1982 року Рональд Д. Дейвіс заснував Центр із дослідження проблем читання при Центрі корекції дислексії в Бурлінгеймі, штат Каліфорнія. У 1995 р. він організував Міжнародну Асоціацію корекції дислексії, яка відтоді проводить регулярні семінари з навчання для медиків і працівників системи освіти по всьому світу.
Якщо ви ще не читали книгу Рональда Д. Дейвіса «Дар дислексії», тоді саме час зробити це зараз. Цей бестселер перекладено 35 мовами світу.
Диагностическое собеседование проявлений проблем обучения. Заключение и рекомендации для педагогов.
2 часа
220 евро